Летюча зола

Летюча зола – це дрібний порошок, що є побічним продуктом спалювання вугілля на електростанціях та в інших промислових процесах. Залежно від процесу горіння, джерела і складу вугілля, що спалюється, компоненти Летючої золи значно різняться, але всі вони включають значні кількості діоксиду кремнію (SiO₂) (як аморфного, так і кристалічного), оксиду алюмінію (Al₂O₃) і оксиду кальцію (CaO), а також залишки незгорілого вуглецю.

Вона збирається з димових газів за допомогою електростатичних фільтрів або фільтрувальних мішків. Фазово-мінералогічні дослідження складу золи різних видів твердого палива показують, що основною фазою всіх видів золи є скло. Кристалічна фаза представлена різними кількостями кварцу, гематиту, магнетиту та різними силікатами кальцію.

Хімічний склад та фізичні характеристики

Пуцоланові властивості: Зола діє як пуцолан, реагуючи з гідроксидом кальцію у присутності води, утворюючи цементні сполуки, такі як гідрат силікату кальцію (C-S-H), що сприяє міцності та довговічності бетону.

Застосування: Зола широко використовується як додатковий цементний матеріал (ДЦМ) у бетоні, пропонуючи кілька переваг.

• Бетон: Зола є поширеною добавкою в бетонних сумішах, покращуючи оброблюваність, зменшуючи потребу у воді, підвищуючи міцність та стійкість до сульфатної атаки та лужно-кремнеземної реакції.
• Структурний наповнювач: Його можна використовувати як наповнювач у дорожньому будівництві та інших конструкційних застосуваннях.
• Цегла та блоки: Зола використовується у виробництві цегли та інших будівельних матеріалів, що забезпечує переваги сталого розвитку.